Напередодні Старого Нового року, тобто 13 січня, в Україні традиційно відзначають Щедрий вечір, або як його ще називають у народі – свято Маланки. Щедрим він називається завдяки головній страві новорічного столу – щедрій куті та великій кількості м’ясних страв. Наші пращури вважали, що щедрий новорічний стіл забезпечить їм достаток та благополуччя на весь рік.
Щедрування – це давній український новорічний звичай, під час якого, зазвичай, жінки та дівчата обходять своїх сусідів та знайомих, щоб щедрівками прославити господарів та побажати їм здоров’я та достатку. За традицією, щедрувати треба починати після заходу Сонця, тобто тоді, коли, за повір’ями, у світ вилазить усяка нечиста сила.
Одним із найвеселіших обрядів щедрування на Маланку передбачає давню традицію переодягання у різних тварин та фольклорних персонажів. У давнину святкове перевдягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але згодом цей звичай перетворився на просто веселу розвагу, особливо для молоді. Як правило, у перевдяганні беруть участь групи юнаків. З колективу вони обирають одного хлопця, який має переодягтися у жіночий одяг та зіграти роль Маланки. Цей образ символізує безпорадну господиню, що недбало ствиться до своїх домашніх обов’язків: б’є посуд, миє підлогу глиною, підмітає сміття від порога до середини будинку тощо. Інші хлопці перевдягаються в костюми з масками традиційних компаньйонів Маланки – Діда-Луни, Орача, Сівача, Ведмедя, Кози, Журавля, Цигана з Циганкою та Рогатого Чорта. У такій компанії вони ходять від будинку до будинку, висловлюють добрі побажання господарям, веселять їх піснями, танцями та жартівливими сценками. У народі цей звичай називається «водити Маланку».
А в деяких сільських регіонах України трапляється інша, набагато давніша варіація цього обряду: хлопець перевдягається в Козу-Маланку, і відвідавши будинок у супроводі щедрувальників, намагається буцнути господарів своїми рогами. За традицією, норовливу Козу треба вбити, а потім оживити веселими щедрівками та жартами.
Закінчивши ритуальний обхід, переодягнені у фольклорних персонажів юнаки, о 5-6 годині ранку, але обов’язково до світанку, зазвичай йдуть на роздоріжжя курити дідуха і стрибати через багаття. Цей обряд повинен очистити їхній дух від спілкування з нечистою силою минулої ночі.